Класифікація за способом звуковидобування
- Смичкові: звук утворюється тертям смичка об струни.
- Щипкові: звук утворюється щипком пальців або медіатора.
- Ударні (клавішно-щипкові/молоточкові): звук з’являється від удару молоточків або паличок по струнах.
- Електрострунні: звук знімається звукознімачами, далі посилюється електронікою.
Смичкові інструменти
- Скрипка: найвищий регістр, яскравий, проникливий тембр; провідна в оркестрі та камерній музиці.
- Альт: нижчий за скрипку, теплий, оксамитовий тембр; середній голос струнної групи.
- Віолончель: широкий діапазон, співучий, «людський» тембр; сольний і басово-гармонічний інструмент.
- Контрабас: найнижчий регістр, фундамент баса; часто виконує підтримку гармонії й ритму.
- Особливості: техніки arco (смичком), pizzicato (щипком), флажолети, подвійні ноти, різні штрихи (легато, стакато, спіккато).
Щипкові інструменти
- Гітара (класична/акустична/електрична): універсальна; акордовий та мелодичний інструмент; на електричній — широкий спектр ефектів.
- Бас-гітара: низький регістр, створює ритмічно-гармонічну основу у сучасній музиці.
- Арфа: діатонічна з педалями для альтерацій; дзвінкий, прозорий тембр; велика оркестрова й сольна роль.
- Лютня, уд: історичні/східні родичі гітари; м’який, насичений обертонами звук.
- Мандоліна, банджо: яскравий, атачний тембр; характерні для фолку, блюґрасу.
- Особливості: техніки апойандо/тіра́ндо, арпеджіо, легато, бенди, тремоло (плектром), перкусивні удари по корпусу.
Ударні струнні (молоточкові/клавішно-щипкові)
- Фортепіано: молоточковий механізм; широкий діапазон і динаміка; сольний, камерний і оркестровий інструмент.
- Цимбали/дулцімер: по струнах б’ють паличками; дзвінкий, мерехтливий тембр; важливий у народній і академічній традиціях.
- Особливості: чітка атака, тривалий сустейн залежно від конструкції та демпфування.
Світові традиції й етнічні струнні
- Сітар, сарод (Індія): резонансні струни, мікротони, глибокі меза́ни інтонації.
- Кото (Японія), ґучжунь (Китай), ґаягим (Корея): рухомі кілочки/підставки для гнучкого ладу; виразні глісандо.
- Ерху (Китай), ребаб (Близький Схід): смичкові з 1–2 струнами; пронизливий, співучий тембр.
- Особливості: ладові системи поза 12-ступеневою рівномірною темперованістю, унікальні техніки оздоб.
Конструктивні чинники тембру й гучності
- Корпус/резонатор: форма, об’єм і матеріал (ялина, клен, червоне дерево) визначають резонанс і забарвлення.
- Струни: матеріал (сталь, нейлон, кишка), обмотка, натяг, довжина мензури впливають на висоту, тембр і відчуття гри.
- Підставка, душка, гриф і ладова система: передача вібрацій, стабільність ладу, зручність інтонації.
- Електроніка: магнітні чи п’єзо-звукознімачі, преампи, ефекти — розширюють палітру звучання.
Лад і строї
- Фіксований лад: гітара, бас-гітара — сталі інтервали між ладами.
- Безладові: смичкові (скрипка, віолончель) — тонка інтонація, глісандо, мікроінтервали.
- Строї: стандартні (EADGBE для гітари, CGDAE для скрипки/альта/віолончелі в квінтах) та альтернативні (Drop D, DADGAD, відкриті строї для слайду).
Техніки виконання
- Артикуляція: легато, стакато, портато, тремоло, тремоландо (щипкові), подвійні/тро́йні ноти.
- Виразні прийоми: вібрáто, глісандо, бенди, флажолети (натуральні й штучні), tapping, palm mute, sul ponticello/sul tasto.
- Ритміка: гібридний щипок (плектр + пальці), свіп-пікінг, арпеджіо, перкусивні патерни на корпусі.
Роль у музиці
- Мелодія: скрипка, гітара, ерху, сітар — виразні сольні лінії.
- Гармонія: фортепіано, гітара, арфа — акордові фактури й акомпанемент.
- Бас і пульс: контрабас, бас-гітара, віолончель у низькому регістрі.
- Тимброва палітра: електрогітари та ефекти формують жанрові коди (рок, джаз, метал, ембієнт).
Догляд і експлуатація
- Клімат: стабільна вологість та температура для дерев’яних корпусів.
- Струни: регулярна заміна залежно від інтенсивності гри й матеріалу.
- Налаштування: інтонація, висота струн (action), кривизна грифа, позиція підставки.
- Транспорт і зберігання: жорсткі чохли, демпфери, обережність зі смичками й волосом.
Як обрати інструмент
- Мета й жанр: класика, джаз, фолк, рок, електроніка — різні вимоги.
- Ергономіка: мензура, ширина грифа, вага, висота струн.
- Звук: відгук динаміки, сустейн, темброва гнучкість (акустика vs електроніка).
- Бюджет/апгрейд: можливість заміни звукознімачів, струн, фурнітури, сервісопридатність.
Як підсумок: струнні інструменти — надзвичайно різноманітна сім’я, де поєднання конструкції, матеріалів, строїв і технік надає практично безмежні можливості для вираження, від камерної класики до експериментальної електроніки.
