Казу — це простий, але яскравий музичний інструмент з родини мембранофонів. Його звук виникає не від видування, а від голосу: виконавець мимрить або співає в мундштук, а тонка мембрана починає вібрувати й «обгортає» тембр голосу характерним дзижчанням. Завдяки цьому казу легко додає музиці іронії, гри та «джазової» шершавості.
Як влаштоване казу і як на ньому грати
- Корпус (пластик чи метал), мундштук для голосу.
- Боковий або верхній резонатор з тонкою мембраною (часто з целофану).
- Грають голосом: не дмухають, а вимовляють склади на кшталт «ммм», «брум», співають мелодію — мембрана насичує її обертонами.
Походження та історія
- Давні праобрази: різновиди «мірлітона» (європейська «євнухова флейта» XVI–XVII ст.), а також африканські мембранофони з павутинними або рослинними мембранами, що підсилювали людський голос у ритуалах і співі.
- Американське становлення: сучасне казу сформувалося у США в XIX столітті. За популярною версією, винахід пов’язують із Алабамою Вестом (Мейкон, Джорджія) та майстром Тадеусом фон Клеггом у 1840-х роках; інструмент нібито презентували на ярмарку штату Джорджія у 1850-х.
- Індустріалізація: наприкінці XIX — на початку XX століття казу почали масово виробляти; з’явилися металеві версії.
- Фабричний осередок: 1916 року в Ідені (штат Нью-Йорк) відкрилася The Original American Kazoo Company — одна з найвідоміших мануфактур, що перетворила казу на справжній американський символ «новинки для всіх».
- Розквіт популярності: казу швидко увійшло в мінстрель-шоу, водевіль, побутову музику, згодом — у джаг-бенди та ранні джазові експерименти. У 1920-х роках воно стало улюбленим «комічним» інструментом сцени й реклами.
- Післявоєнний час і сьогодні: інструмент міцно закріпився в освіті (музична грамотність для дітей), інді та поп-музиці, саундтраках, перформансах і вірусній інтернет-культурі.
Звучання та роль у музиці
- Тембр: «дзижчачий», барвистий, легко впізнаваний; добре пробивається крізь ансамбль.
- Функції: сольні вставки, комічні ефекти, імітація духових, дублювання вокальної лінії, саунд-дизайн.
- Жанри: від фолку й джазу початку XX століття до інді, альтернативи, дитячої та прикладної музики сьогодні.
Різновиди та конструкційні деталі
- Матеріали: пластик (легкий, яскравий тембр), метал (щільніший, «сріблястий» звук).
- Форми: класичні «субмарини», циліндричні, декоративні.
- Опції: знімні/регульовані мембрани, «електро-казу» з пікапом для підсилення.
- Догляд: берегти мембрану від вологи й різких перегинів; за потреби замінювати.
Культурний вимір
Казу — символ демократичної музики: воно дешеве, інтуїтивне, миттєво «вмикає» слухача в музику. В освітніх практиках допомагає відчути ритм, мелодію та резонанс тіла. В популярній культурі — це код грайливості, іронії й креативності.
Висновок
Від африканських мембранофонів і європейських мірлітонів до масового американського феномена XX століття — казу пройшло шлях від курйозу до улюбленця сцени й класів музики. Його сила — у простоті: достатньо голосу, щоб додати музиці характер і посмішку.
- Коротко
- Походження: корені в мірлітонах; сучасна форма — США, XIX ст.
- Популярність: ярмарки, водевіль, джаз; мануфактура в Ідені з 1916 р.
- Гра: мимріння/спів у мундштук з вібрацією мембрани.
- Сьогодні: освіта, інді/поп, саунд-дизайн, інтернет-культура.
