Камертон — це простий, але геніальний музичний інструмент для точного відтворення висоти звуку. Його U-подібна форма і пружні властивості металу забезпечують чистий тон із мінімальною кількістю обертонів, що робить його ідеальним еталоном для настроювання інструментів і для наукових експериментів.
Винайдення і рання історія
- 1711 рік: камертон винайшов англійський музикант Джон Шор (John Shore), трубач і лютнист при королівському дворі.
- Пристрій швидко став популярним серед капельмейстерів і майстрів фортепіано завдяки стабільності висоти та зручності використання.
Як працює камертон
- Дві зубці (лапки) коливаються у протифазі, взаємно гасивши більшість обертонів.
- Опора (ніжка) передає вібрацію на резонуючу поверхню (стіл, кришка фортепіано), посилюючи звук.
- Частота залежить від довжини, перерізу і матеріалу: довші та тонші зубці — нижча частота; коротші та масивніші — вища.
Матеріали і конструкційні удосконалення
- Класично — вуглецева або пружинна сталь: довговічність, стабільність частоти.
- Також використовують алюмінієві сплави (легші) та нержавіючі сталі (корозійна стійкість).
- Для спеціальних задач — кварцові “камертони” (п’єзоелектричні резонатори) у приладах та годинах.
Стандарти строю: від A=435 до A=440 Гц
- XIX ст.: у Європі висота “ла” відрізнялася за містами й оркестрами.
- 1859 (Франція): ухвалено “діапазон нормаль” A=435 Гц при 15 °C.
- Кінець XIX — початок XX ст. (Велика Британія): практикували близько A≈439 Гц (температурна поправка).
- 1939: міжнародна конференція рекомендує A=440 Гц.
- ISO 16:1955 (підтверджено 1975): затверджує A4=440 Гц як міжнародний стандарт.
Розширення застосувань у XX–XXI століттях
- Музика: настроювання струнних, духових, фортепіано; еталон у сольфеджіо й хорній практиці.
- Медицина: оториноларингологічні тести (Вебера, Рінне) — зазвичай 512 Гц для оцінки провідності звуку.
- Наука та техніка: досліди з резонансом, в’язкістю, датчики на кварцових “камертонах” у кріогенній техніці й СЗМ.
- Годинники: “tuning fork” механізми (напр. Bulova Accutron, ~360 Гц) — камертон як стабільний генератор коливань.
- Цифрова ера: електронні тюнери та застосунки у смартфоні витіснили механічний камертон у повсякденності, але не в освіті та майстернях.
Чому камертон такий точний
- Мінімум обертонів → чистий, легко впізнаваний тон.
- Висока добротність → тривала, стабільна вібрація.
- Слабка чутливість до дотику (порівняно зі струною) → менші варіації висоти.
- Проста калібровка: довжина та переріз визначають частоту, а якісна сталь забезпечує повторюваність.
Ключові етапи розвитку (коротка хронологія)
- 1711: винахід Джона Шора.
- XVIII–XIX ст.: масове поширення у європейській музичній практиці.
- 1859: французький стандарт A=435 Гц.
- 1939: прийняття A=440 Гц як міжнародної рекомендації.
- 1955/1975: стандарт ISO 16 підтверджує A=440 Гц.
- Друга половина XX ст.: електронні тюнери, годинники на камертоні, кварцові резонатори.
- Сьогодні: поєднання класичного камертона і цифрових рішень.
Сучасний стан і перспективи
Камертон зберігає роль символу точності висоти та базового навчального інструмента. У професійній практиці його часто доповнюють або замінюють цифровими тюнерами, але в акустичних лабораторіях, отоларингології та музичній педагогіці він залишається незамінним через простоту, надійність і наочність фізики звуку.
Висновок
Від винаходу Джона Шора до стандартів ISO і сучасних електронних технологій камертон пройшов шлях від майстерні капельмейстера до наукової лабораторії. Його еволюція — це історія прагнення до стабільної, відтворюваної висоти звуку, що сформувала сучасні практики настроювання й акустичні стандарти у всьому світі.
